DreamCast

Нещодавно Віктор Жданов отримав «Золоту Дзиґу» за найкращу чоловічу роль другого плану. Сумарно чотири фільми за його участі були серед цьогорічних номінантів премії. До такої бурхливої кінодіяльності, Віктор Жданов був знаний як театральний актор (грає понад 30 років). Ми привітали виконавця з нагородою і розпитали про його акторський шлях і неможливість обирати проєкти в Україні.

Дрімкаст: У вас цікавий шлях до акторської майстерності: у дитинстві ви хотіли стати трактористом та клоуном, а нещодавно отримали «Золоту Дзиґу». Які події сформували вас як актора?

В.Ж.: Мені весь час подобалося, коли люди сміються з жартів і приколів. У дитинстві це видавалося трошки як «нєдоразвітий мальчік», «дурачок такий», а потім, завдяки училищу, це переросло у професію. Я поступав на духовий відділ по класу труби, але Ольга Аркадіївна Каганова, викладач з режисури, мене перекваліфікувала. За що я їй дуже вдячний.
Я здебільшого грав комічні ролі. У Херсонському театрі у мене було амплуа коміка, у Донецькому — комедія і драма. В кіно багато серйозних ролей, слава богу, що трапився «Спіймати Кайдаша» і там трошки з’явилося гумору.
При переміщенні з місця на місце до тебе прилипає якесь інше амплуа. Ти змінюєшся, обставини змінюються, атмосфера змінюється, і тут уже треба вирулювати з цієї системи. Наприклад, ми їздили з Херсона у Майкоп. Там у мене була серйозна драма. І працювали в драматичному театрі, комізму взагалі ніякого в мені не бачили. Так що як ви лодку назвете, так вона і попливе.

Дрімкаст: Так сталося, що ви спочатку змінили театр в Донецьку на Київський, а зараз дуже органічно увійшли у сферу кіно. Як вам вдається досягати успіху, починаючи з нуля і що мотивує на це?

В.Ж.: Дуже обалдєнна штука, коли ти починаєш з нуля. Якщо безрезультатно, тоді так, я згоден, що це важко. А коли є результат, тоді ти дивишся на події, які відбулися з позитивної точки зору і здається все по-інакшому. Недарма ти переїхав, недарма працював, недарма був вірний професії тощо. Я люблю цю професію за те, що на початку ніхто не знає, як воно буде, що воно буде і яким воно буде. Але коли вистава вже складається, коли починаються прогонні репетиції, вона набуває форми, змісту, з’являються акценти, тебе сприймають по-інакшому, ти себе сприймаєш по-інакшому і відношення до тебе змінюється. Так що мотивація дуже абалдєнна і професія в цьому плані дуже класна.

Дрімкаст: Чи важливо для актора в Україні обирати проєкти?

В.Ж.: Я гадаю, що повинно так бути. Наприклад, мені запропонували роль. Я читаю. Нормальний сценарій, ніби роль нормальна, а потім виявляється, що дядя не тої орієнтації. Є принципові речі: може, я б погодився зіграти цю роль, але я повинен розуміти, що це буде дійсно класний фільм, що це буде прочитано не так, що актор голубий, а що це — персонаж. Такі моменти.
Можу сказати про себе: я не знаходжуся в такому положенні, що я маю право обирати. Ну немає такого. Тобі пропонують, ти знімаєшся, тому що треба платити за квартиру, платити за те, платити за те, і за те. Ти просто робиш заробітчанство. Слава богу, що є Кіноакадемія. Вона хоч трошки твій статус підтримує і ти розумієш, що все-таки на тебе дивляться, за тобою слідкують і відбувається відбір хорошого і поганого.

Дрімкаст: Що на вашу думку допустимо вносити у роль?

В.Ж.: Ти відповідаєш за себе і за свій персонаж, але є люди, які відповідають за тебе. Ти людина, на яку впливають оператор, режисер, сценарист і продюсер. Вони бажають бачити те-то, те-то, те-то. Якщо ти з цим не згоден, ти говориш: «Я не згоден, будь ласка, до побачення». Тобі можуть дозволити вносити свої корективи у роль.
Наприклад, щось говорити від себе. В «Кайдашах» багато цього відбувалося і підтримувалося і Наталією Ворожбит, і Сашею Кліменко. Якщо це вистрілює і не паплюжить матеріал, то все нормально. Якщо воно «допомагає» в плюсики. Якщо нє, вибачте, таке. Але все одно, актор людина залежна від багатьох факторів
Віктор Жданов - актор - DreamCastTalks
